-
1 панувати
См. также в других словарях:
видержка — и, ж. 1) Уміння володіти собою за будь яких обставин; витримка. 2) Дія і стан за знач. видержувати, видержати (у 7 знач.). 3) Час фотографування, протягом якого залишається відкритим об єктив фотоапарата … Український тлумачний словник
витриманий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до витримати 6), 7). 2) прикм. Який не має відхилень від основних принципів; послідовний. 3) прикм. Який уміє володіти собою, відзначається стриманістю … Український тлумачний словник
витримка — и, ж. 1) Уміння володіти собою за будь яких обставин. 2) Те саме, що витримування. Довгорічна витримка вина. 3) Час фотографування, протягом якого залишається відкритим об єктив фотоапарата … Український тлумачний словник
звалюватися — I ююся, юєшся, недок., звали/тися, звалю/ся, зва/лишся, док. 1) Втрачаючи опору, рівновагу, падати, перекидатися. || Падати, будучи вбитим, підстреленим тощо. || Падати, будучи зрубаним, зрізаним, скошеним. || тільки док. Лягати, падати від утоми … Український тлумачний словник
невитриманий — а, е. 1) Який не вміє володіти собою, не має достатньої витримки, самовладання; нестриманий. 2) Який відступає від прийнятих правил, норм і т. ін … Український тлумачний словник
нестриманий — а, е. 1) Якого не стримали, не затамували; якого важко або неможливо стримати; дуже сильний. 2) Який не вміє стримуватися, володіти собою … Український тлумачний словник
нестримний — а, е. 1) Нічим не стримуваний, який не знає меж у чому небудь; дуже сильний. 2) Який не вміє стримуватися, володіти собою. || Власт. такій людині … Український тлумачний словник
самовладання — я, с. Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність … Український тлумачний словник
спокій — спо/кою, ч. 1) Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. 2) Стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і т. ін. •• Дай (да/йте) спокій вигук, що виражає вимогу перестати що небудь робити, говорити і т. ін. Да/ти спо/кій… … Український тлумачний словник
стриманий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стримати. 2) у знач. прикм. Який уміє стримуватися, володіти собою, не виявляти своїх почуттів. || у чому, з ким. Помірний, скупий у вираженні, прояві чого небудь. 3) у знач. прикм. Який виявляється не повною… … Український тлумачний словник
урівноважений — (врівнова/жений), а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до урівноважити. || урівнова/жено (врівнова/жено), безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Який уміє володіти собою, відзначається витримкою; стриманий (про людину). || Який виражає витримку, спокій … Український тлумачний словник
